Відомі люди, повʼязані з Трускавцем
Трускавець зробили курортом конкретні люди: аптекар, який дав ім’я Нафтусі, управитель, що збудував перші кабіни, і власник, який провів у місто електрику. У XX столітті до них додалися художник, лікар і двоє юнаків, чий постріл 1931 року почули в Лізі Націй. Нижче — одинадцять постатей із роками життя і тим, що від них лишилося в місті.
Хто відкрив і описав воду
Войцех Очко, лікар польських королів, у 1578 році видав у Кракові працю про теплі джерела, де згадав води Трускавця. Це перша письмова згадка про лікувальні властивості місцевості. Через два з половиною століття, у 1827 році, управитель камерального маєтку Юзеф Міцевський отримав дозвіл Відня на купальню з кількома кабінами при корчмі. Цю дату місто вважає початком курорту. Міцевський також знайшов і впорядкував солоно-гірке джерело, яке назвали «Софія».
Теодор Торосевич (1789–1876), львівський аптекар вірменського походження, у 1836 році опублікував перший хімічний аналіз трускавецьких джерел. Він радив воду з джерела «Нафта» при хворобах нирок і печінки. Після його публікації за водою закріпилася назва «Нафтуся». Торосевич дослідив майже всі води Галичини, написав понад 100 праць і похований на Личаківському цвинтарі. Як народжувалася назва і які легенди її оточують, читайте в статті про легенду Нафтусі.
Власники й будівничі курорту
У 1882–1895 роках курортом керувала спілка польських аристократів на чолі з князем Адамом Сапєгою та Юзефом Жултовським. За Сапєги розвиток повернули від видобутку до бальнеології, а центральний парк досі зветься «Адамівкою» на його честь. У 1895 році курорт орендував інженер Юзеф Вичинський і керував ним до 1907 року. За нього постали ресторан, парк із садівником Юзефом Яблонським, регуляційний план 1906 року і десяток вілл: «Гражина», «Яніна», «Софія», «Світезянка», «Саріуш».
Найбільше змінив місто Раймунд Ярош (1875–1937). Він народився в Кальварії-Зебжидовській, з 1909 року був бургомістром Дрогобича, а в 1911-му очолив спілку «Трускавецькі джерела». У 1928 році Ярош викупив усі акції й став одноосібним власником. За нього з’явилися перша електростанція, новий вокзал 1912 року, велика золота медаль виставки 1913 року й курортна зона на Помірках. У 1935 році президент Естонії Костянтин Пятс гостював у його віллі й нагородив господаря орденом Орла II ступеня. Разом із братом Яном, професором палеонтології, Ярош зібрав природничий музей із 14 500 метеликів і жуків та понад 1000 мінералів. Після смерті Раймунда курортом до 1939 року керував його син Роман, який провів центральне опалення.
Віллу Яроша «Гопляна» у 1925–1926 роках спроєктував архітектор Ян Семкович. Це єдина збережена зрубна вілла міста; у 1922 році той самий Семкович перебудував віллу «Гражина». Про решту забудовників і власників розповідає стаття про історію вілл Трускавця.
Постріл 1931 року
29 серпня 1931 року в трускавецькому пансіонаті бойовики ОУН убили Тадеуша Голувка, польського політика й депутата Сейму. Виконавцями були трускавчани Василь Білас (1911–1932) і Дмитро Данилишин, організатором Вікіпедія називає Романа Шухевича. Замах обговорювали в Лізі Націй. Обох виконавців стратили 24 грудня 1932 року у Львові; Біласу був 21 рік. Сьогодні обидва — почесні громадяни Трускавця, а в підвалі міського музею відтворено повстанську криївку.
Художник і лікар
Михайло Білас (1924–2016) походив із трускавецької родини Біласів. Головний художник домів моделей Львова, Харкова й Києва у 1959–1973 роках, він створював гобелени, аплікації та вишиті килимки. У 1992 році у віллі «Гопляна» відкрили його прижиттєвий музей — перший такий в Україні. Звання народного художника України він отримав у 1995 році. Зараз зібрання доглядає Олена Білас-Березова, а подивитися його можна в музеї Михайла Біласа.
Володимир Козявкін (1947–2022) народився на Рівненщині, а в Трускавці створив систему інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації для дітей із ДЦП. У 2001 році він став Героєм України, у 2003-му відкрив Міжнародну клініку відновного лікування. Помер у Трускавці. Про роботу клініки сьогодні читайте в матеріалі про реабілітацію в Трускавці.
Коротка таблиця
Щоб не губитися в іменах і датах, зведемо все в один список. У останній колонці — місце, де слід людини видно й сьогодні.
| Постать | Роки | Зв’язок із містом | Де побачити слід |
|---|---|---|---|
| Войцех Очко | XVI ст. | Перший опис вод, 1578 | Експозиція міського музею |
| Юзеф Міцевський | XIX ст. | Купальня 1827, джерело «Софія» | Бювет №1 |
| Теодор Торосевич | 1789–1876 | Аналіз вод 1836, назва «Нафтуся» | Бульвар Торосевича |
| Адам Сапєга | XIX ст. | Голова спілки власників 1882–1895 | Парк «Адамівка» |
| Юзеф Вичинський | XIX–XX ст. | Оренда 1895–1907, вілли, план 1906 | Вілли на Суховолі |
| Раймунд Ярош | 1875–1937 | Власник 1911–1937, електрика, вокзал | Вілла «Гопляна», Помірки |
| Ян Семкович | XX ст. | Архітектор «Гопляни» 1925–1926 | Майдан Кобзаря, 3 |
| Василь Білас, Дмитро Данилишин | 1911–1932 | Замах 1931 року | Криївка в міському музеї |
| Михайло Білас | 1924–2016 | Художник, музей 1992 | Музей у «Гопляні» |
| Володимир Козявкін | 1947–2022 | Клініка реабілітації 2003 | Клініка Козявкіна |
Список неповний: у місті бували Іван Франко, Юзеф Пілсудський (1918), польський президент Станіслав Войцеховський (1928), співак Ян Кепура і письменник Бруно Шульц. Це гості, а не будівничі, тому вони лишилися за межами таблиці. Повну хроніку курорту читайте в статті про історію Трускавця.