Старі вілли Трускавця: історія забудови

Редакція betrue.info · 19.06.2026 · оновлено 22.09.2026

Вілла «Постій» у Трускавці — Вілла «Постій» на майдані Кобзаря · Фото: Oksana Makarenko (UA-Lora) · CC BY-SA 4.0 , Wikimedia Commons

Вілли Трускавця будували майже сто років: від готелю графа Жултовського 1843 року до пансіону «Еден» 1931-го. Кожна хвиля забудови мала свого замовника — власника чи орендаря курорту. Ця стаття про те, хто, коли й для кого зводив ці будинки та що з ними сталося потім. Про стилі, конструкції й маршрут для огляду читайте окремо в матеріалі про архітектуру вілл.

1843–1894: перші будинки для гостей

Найстаріша вілла міста — «Постій» на майдані Кобзаря, 5. Її збудували 1843 року для графа Жултовського, одного зі співвласників Трускавця, і спершу вона так і називалася — «Готель». Перший поверх мурований із цегли й каменю, другий — фахверковий. У 1908 році тут здавали 20–21 кімнату.

Курорт у ті десятиліття кілька разів міняв господарів. У 1861 році село з аукціону перейшло до дрогобицьких фінансистів Гартенберга і Шраєра. У 1882–1895 роках ним керувала спілка шляхтичів на чолі з Адамом Сапєгою та Юзефом Жултовським. Гостей тоді селили в поодиноких дерев’яних будинках і корчмі; масової віллової забудови ще не було.

1895–1911: «золотий вік» за Вичинського

Перелом стався 1895 року, коли курорт орендував інженер Юзеф Вичинський. Він збудував ресторан, упорядкував парк і почав здавати ділянки під вілли. У 1898 році одразу постали «Гражина» й «Світезянка» на нинішній вулиці Суховолі, а також пара будинків лікаря Зенона Пельчара — «Софія» та «Під Божою Матір’ю». Пельчар здавав у них 20 умебльованих кімнат, а ціна ночівлі в Трускавці тоді коливалася від 1,4 до 4 австрійських крон.

У 1901 році сезон відкрила «Саріуш», збудована для родини Розвадовських. За нею з’явилися «Яніна» власниці Яніни Новаковської, «Марія-Гелена» та «Затишшя». У 1906 році Вичинський затвердив регуляційний план, який поділив курорт на громадську, курортну й приватну зони. Після цього забудова пішла ще швидше: «Клюберг» Майєра Клюберга у 1907-му, а за графа Жултовського в 1908 році — «Анастасія», «Ягуся» і «Мірка» на вулиці Шевченка.

1911–1939: доба Яроша

У 1911 році курорт перейшов до спілки «Трускавецькі джерела» на чолі з Раймундом Ярошем. Спілка викупила й перебудувала «Постій», а поруч постали «Погонь» (1912, архітектор Лех Рутковський), «Олімпія» на Суховолі й «Рекорд». Для себе Ярош у 1925–1926 роках збудував «Гопляну» на майдані Кобзаря, 3 — єдину зрубну віллу міста за проєктом Яна Семковича. У 1935 році в ній гостював президент Естонії Костянтин Пятс.

Останньою великою віллою довоєнного часу стала «Еден» 1931 року на 30 умебльованих кімнат, яку збудував Майєр Рудерфер. У 1933 році курорт прийняв 17 тисяч гостей за сезон, у 1939-му тут працювало вісім санаторіїв на 1500 ліжок. Про людей, які стояли за цією забудовою, докладніше в статті про відомих людей Трускавця.

Таблиця: вілли, роки, власники

Нижче зібрано вілли з підтвердженими датами й адресами. Де джерела розходяться, взято дату з Вікіпедії або публікації музею.

Вілла	Рік	Замовник / власник	Адреса	Що зараз
«Постій»	1843	граф Жултовський	майдан Кобзаря, 5	готель «Вілла Вікторія» (з 2004)
«Світезянка»	1898	Юзеф Яблонський	вул. Суховолі, 21	пам’ятка архітектури, приватна
«Гражина»	1898	Марія Куше	вул. Суховолі, 23	приватна, перебудована 1922
«Під Божою Матір’ю»	1898	лікар Зенон Пельчар	майдан Кобзаря, 11	готель «Парк» (з 2011)
«Софія»	1898–1899	лікар Зенон Пельчар	поруч, у парі з попередньою	приватна
«Саріуш»	1901	родина Розвадовських	майдан Січових Стрільців, 2	музей «Історія Трускавця» (з 1982)
«Клюберг»	1907	Майєр Клюберг	вул. Шевченка, 1	ресторан (з 2018)
«Анастасія», «Ягуся», «Мірка»	1908	управління графа Жултовського	вул. Шевченка, 7, 15, 33	приватні
«Погонь»	1912	архітектор Лех Рутковський	вул. Шевченка, 38	готель «Лісова пісня»
«Гопляна»	1925–1926	Раймунд Ярош	майдан Кобзаря, 3	музей Михайла Біласа (з 1992)
«Еден»	1931	Майєр Рудерфер	вул. Юрія Дрогобича	готель «Рафаель»

Точний рік «Постою» дискусійний: Галина Коваль із міського музею пише про 1883-й, Вікіпедія і ZAXID.NET — про 1843-й. Ми подаємо ранішу дату як усталену. Старі листівки з цими будинками зібрано в розділі Старий Трускавець, зокрема «Гопляна», «Сар’юш» і «Світезянка».

Що сталося з віллами після 1939 року

За радянської влади вілли націоналізували й роздали санаторіям. «Постій» став міською поштою, потім гуртожитком санаторію «Берізка». «Саріуш» спершу зайняли контори, потім фізіотерапевтична лікарня, а з 1957 року — адміністрація дитячого санаторію «Джерело». У 1980 році її визнали пам’яткою, а 29 грудня 1982 року тут відкрили музей. Як курорт жив у ті десятиліття, описано в статті про радянську добу Трускавця.

Після 1991 року вілли повернулися до ролі готелів і музеїв. Музей Біласа в «Гопляні» відкрили 1992 року, саму віллу відновили в 2009–2010-му. «Погонь» реконструювала хорватсько-австрійська фірма в 2007 році, «Під Божою Матір’ю» стала готелем у січні 2011-го. Скільки вілл лишилося, джерела рахують по-різному: photo-lviv.in.ua називає 16 будинків під охороною, ZAXID.NET — близько 20 пам’яток місцевого значення. Обидва видання попереджають про одне: реконструкції під готелі часто стирають оригінальний декор.