Архітектура та вілли Трускавця
Старі вілли Трускавця — це три стилі за півстоліття: швейцарське шале 1840-х, закопанський модерн 1895–1914 років і пізній модерн 1920–1930-х. До них додаються винятки на кшталт мавританської «Саріуш» чи «норвезької» «Погоні». Ця стаття пояснює, як вілли побудовані, на які деталі дивитися і як обійти дванадцять із них за дві години. Хто й коли їх зводив, розказано окремо в матеріалі про історію вілл.
Три стилі курортної забудови
Швейцарський стиль (історизм, 1840–1890-ті). Це відкриті галереї з різьбленими перилами, широкі звиси даху й контраст мурованого низу з дерев’яним верхом. Зразок — «Постій» на майдані Кобзаря, 5: перший поверх із цегли й каменю, другий — фахверк, тобто дерев’яний каркас із цегляним заповненням. Галина Коваль, директорка міського музею, називає це «прусським муром».
Закопанський модерн (1895–1914). Стиль створив польський теоретик Станіслав Віткевич (1851–1915), поєднавши західноєвропейську віллу з гуральською хатою. У Трускавці його впізнають за стрімкими дахами, дерев’яним декором і шестикутними заскленими ліхтарями з наметовими дашками. Такі ліхтарі видно на «Гражині» й «Світезянці» на Суховолі. Різьблення виконували українські майстри, тому в орнаментах є бойківські мотиви.
Пізній модерн (1920–1930-ті). Після Першої світової частину вілл надбудували мансардами. «Гопляна» 1925–1926 років і «Еден» 1931-го уже спокійніші за формою, з менш пишним декором, але з елементами українського народного стилю.
Винятки, заради яких варто йти
Дві вілли не вписуються в загальну схему. «Саріуш» (1901) на майдані Січових Стрільців, 2 — модерн із мавританськими мотивами: засклена веранда з балконом і двоярусна ажурна вежа. Зараз тут музей «Історія Трускавця» із сімома залами, що працює з 10:00 до 18:00 (у неділю до 17:00). «Погонь» (1912) на вулиці Шевченка, 38 архітектор Лех Рутковський зробив у «норвезькому» стилі з крутими дахами; після реконструкції 2007 року вигляд лишився близьким до первісного.
Окремий випадок — «Гопляна» на майдані Кобзаря, 3. Це єдина в місті вілла зрубної конструкції: стіни з тесаних смерекових колод, з’єднаних врубками, на цегляному фундаменті. Усередині зберігся вітраж 1925 року з краківської майстерні Станіслава Желенського, на якому зображено старий павільйон «Нафтусі». Вітраж відновив у 1976 році львівський майстер Анатолій Чобітко. Сьогодні тут музей Михайла Біласа, а сама вілла — пам’ятка місцевого значення №530-М.
З чого і як будували
Матеріали були найпростіші для Центральної Європи: дерево, цегла, камінь, бляха на даху. Каркас або зруб ставили на мурований цоколь, щоб дерево не тягнуло вологу. «Під Божою Матір’ю» (1898) на майдані Кобзаря, 11 — триповерхова дерев’яна споруда з пірамідальним дахом і бойківським різьбленням; свою назву вона дістала від скульптури Богородиці навпроти, біля каплиці святої Кунегунди.
Назви вілл — окремий шар декору. Найчастіше це жіночі імена власниць або доньок: «Яніна», «Анастасія», «Ягуся», «Мірка». Другий пласт — література: «Світезянка» з балади Міцкевича, «Гопляна» з драми Словацького. Третій — релігія й символи: «Під Божою Матір’ю», «Погонь», «Еден». Металева табличка з назвою на фасаді — часто єдине, що лишилося від первісного вигляду. Як ці будинки виглядали сто років тому, показують листівки з розділу Старий Трускавець, наприклад дерев’яна вілла-пансіон чи вілла з аркадною верандою.
Маршрут: 12 вілл за дві години
Усі вілли стоять у межах курортного ядра, тож маршрут пішохідний і майже без підйомів. Стартувати зручно від курортного парку біля бювету №1. Нижче — зупинки в порядку обходу.
| № | Вілла | Адреса | На що дивитися |
|---|---|---|---|
| 1 | «Постій» (1843) | майдан Кобзаря, 5 | фахверк другого поверху, галерея |
| 2 | «Гопляна» (1925–1926) | майдан Кобзаря, 3 | зруб зі смерекових колод, вітраж у музеї |
| 3 | «Під Божою Матір’ю» (1898) | майдан Кобзаря, 11 | пірамідальний дах, бойківське різьблення, табличка |
| 4 | «Софія» (1898–1899) | поруч, у парі з №3 | однакова з сусідкою композиція |
| 5 | «Саріуш» (1901) | майдан Січових Стрільців, 2 | ажурна вежа, засклена веранда, музей |
| 6 | «Клюберг» (1907) | вул. Шевченка, 1 | різьблення, частина якого перенесена в зал ресторану |
| 7 | «Анастасія» (1908) | вул. Шевченка, 7 | закопанський декор |
| 8 | «Ягуся» (1908–1910) | вул. Шевченка, 15 | чотириярусна вежа |
| 9 | «Мірка» (1908) | вул. Шевченка, 33 | той самий стиль, що й «Анастасія» |
| 10 | «Погонь» (1912) | вул. Шевченка, 38 | «норвезькі» круті дахи |
| 11 | «Світезянка» (1898) | вул. Суховолі, 21 | шестикутний ліхтар, швейцарські галереї |
| 12 | «Гражина» (1898) | вул. Суховолі, 23 | ліхтар, мансарда 1922 року |
Далі можна дійти до «Олімпії» на Суховолі, 31 і завершити на бульварі Юрія Дрогобича, де стоїть «Еден» (тепер готель «Рафаель»). Більшість вілл приватні: розглядайте їх із вулиці й не заходьте на подвір’я. Усередину відкриті лише два музеї — у «Саріуш» і «Гопляні».
Що втрачено і що під загрозою
За підрахунками photo-lviv.in.ua, під охороною лишилося 16 вілл, ZAXID.NET нараховує близько 20 пам’яток місцевого значення. Історизмові будинки з головної вулиці — «Ядвінувка», «Гігієя», кам’яниця Бахмана — не збереглися. Обидва видання пишуть про одну загрозу: реконструкція під готель часто стирає різьблення й міняє форму даху. Тому «Клюберг», де оригінальні елементи перенесли до інтер’єру, — радше компроміс, ніж реставрація.
Огляд вілл легко поєднати з прогулянкою центром Трускавця і прийомом води в бюветі. Інші маршрути на день-два — у добірці що подивитися в Трускавці.