Вулиця Міцкевича у Трускавці: курортний натовп на старій листівці
Та сама вулиця Міцкевича, але кадр зловив її в інший час — у розпал курортного дня. Підпис незмінний: «Truskawiec. Ul. Mickiewicza». Тут вулиця живе: повна людей, з клумбою в центрі й вітриною збоку.
Що на фото
На передньому плані — велика кругла клумба з квітковою посадкою й деревцем посередині, обведена доріжкою. Далі вулицею суне юрба відпочивальників: жінки в довгих світлих сукнях і капелюшках, чоловіки в літніх костюмах, дехто з паличкою. Ліворуч стоїть дерев’яний будинок із вивіскою над входом — заклад торгівлі чи послуг, яких на курортній вулиці не бракувало. Праворуч рядком ідуть стрижені кулясті кущі, за ними — вілли. Видно й вуличний дороговказ на стовпі. Бруківка широка, рух — суто пішохідний; це не проїзна дорога, а саме променад, де гуляють і себе показують.
Що це за вулиця
Вулиця Міцкевича була однією з головних прогулянкових осей курорту, з найкращими дерев’яними віллами обабіч. Назву вона має від пам’ятника Адамові Міцкевичу, який наприкінці XIX століття поставили в курортному парку до сторіччя поета (скульптор Тадеуш Баронч); за поетом назвали й вулицю, що вела в той бік. Сезонна публіка на фото — звичний образ міжвоєнного Трускавця: курорт тоді став одним із наймодніших у Польщі, сюди з’їжджалися лікуватися «Нафтусею» й відпочивати з усієї країни.
Натовп тут не випадковий. Розпорядок курортника крутився довкола джерел: вранці й надвечір — до бюветів пити воду за приписаним графіком, а між тим — прогулянка вулицею. Тому такі променади вели від вілл до бюветів і парку, обсаджені деревами та стриженою зеленню, з лавами й клумбами. Вивіска ліворуч — теж частина системи: уздовж головних вулиць тримали крамниці, кав’ярні та пансіонні контори для приїжджих. Як курорт доріс до такого розмаху, описано в матеріалі про історію Трускавця.
Місце на курорті
Інша листівка показує цю вулицю порожньою, з боковим спуском і кам’яною підпірною стінкою (її дивіться в розділі «Старий Трускавець») — там видно «кістяк» вулиці без людей. Разом два кадри дають цілісну картину: тиха забудова вранці — і та сама алея, повна гостей у пік сезону. Дерев’яні будинки вулиці Міцкевича пізніше здебільшого зникли під забудову радянської доби, але роль вулиці як прогулянкового стрижня курорту вгадується саме за такими знімками.