Вокзал Трускавця: забута історія «брами міста»
Поки не було залізниці, дорога до Трускавця відлякувала. Гість їхав потягом до Дрогобича, а далі ще годину трясся кінною бричкою. Усе змінила гілка з Дрогобича, прокладена за три роки — і вокзал, який першим зустрічав приїжджих. Саме його колись називали «брамою міста». Тепер цю історію згадують нечасто.
Як будували лінію
Залізницю до курорту планували ще з 1908 року, але довго не могли домовитися, від якої станції її вести. Будівництво розпочали в червні 1909-го; роботами керував старший інженер Крайового відділу Моріс Махальський. Дванадцять кілометрів колії від Дрогобича проклали долиною річки Тисмениці й завершили в травні 1912 року. Пробний поїзд пройшов 30 травня, а вже 1 червня 1912-го станцію відкрили офіційно — тоді вона звалася Truskawiec–Zdrój, «Трускавець-Курорт». Нинішню назву станція носить із 1965 року.
Пряме сполучення з Дрогобичем, Львовом, а далі з Краковом і Віднем зробило те, чого не могли роки реклами: потік курортників зріс у рази. Про загальний хід розвитку курорту в ту добу — у матеріалі про історію Трускавця.
Розкішна станція Яроша
Перша станція 1912 року постала не як проста зупинка, а як парадні ворота курорту. Цим опікувався Раймунд Ярош, який тоді розбудовував Трускавець на європейський кшталт. Двоповерхова будівля з балконом, оздобленим перроном і художнім розписом пензля маляра Ольшевського мала вестибюль, окремі зали очікування для першого і другого класу та свій простір для третього. Спершу композиція була асиметрична: одноповерховий пасажирський зал поруч із двоповерховим службовим корпусом. Уже по Другій світовій до будівлі добудували парний двоповерховий об’єм, і станція стала симетричною.
Цей образ ошатного курортного вокзалу добре зберігся на старих листівках — їх збереглося десятки.
Чому історію забули
Восени 1985-го на східному боці колій почали зводити новий вокзал — той, що працює нині. Його відкрили 16 жовтня 1990 року: функціоналістська будівля від львівського «Діпротрансу» на 800 пасажирів, з двома залами загальною площею близько 900 м². Великі вікна, два просторі зали, під’їзні майданчики — усе, щоб справити враження. Питання лише, чи варто було будувати так масштабно поруч зі станцією, яка вже мала характер.
Стара частина при цьому осіла на узбіччі уваги. Майданчик перед нею заріс травою, з-під якої проступає старовинна бруківка — рідкість для Трускавця, її більше ніде в місті не побачиш; кілька таких фрагментів лишилося на вулиці Біласа. Ремонт історичної будівлі тягнеться роками й ніби завмер на середині. А це той випадок, коли занедбане могло б стати окрасою: невеликий готель чи кав’ярня у старих стінах, відновлений сквер перед входом — і місто отримало б ще одну живу візитівку замість напівзабутого кутка. Доти історія «брами Трускавця» лишається радше темою для краєзнавців, ніж приводом для гордості.