Купальня на Помярках Трускавця: пляж на старій листівці
Підпис широкий, з тире — «Truskawiec — Pomiarki». Картка охоплює всю купальню одним поглядом: озеро на пів кадру, за ним людний пляж, корпуси й копрова вишка над лісом. Тут добре видно масштаб того, що сучасники не дарма називали трускавецьким «морем».
Що на фото
Передній план — широка спокійна гладінь басейну з дерев’яними мостками, що виступають у воду. Зліва на березі стоїть жінка біля поруччя, поряд — лава й купальні кабіни. Уздовж дальнього берега тягнеться смуга піщаного пляжу, рясно вкрита постатями відпочивальників; між ними помітні поодинокі вишки й помости для стрибків у воду. За пляжем здіймається насип, на ньому — низькі будівлі з пласкими дахами у новочасному стилі, праворуч окремий світлий будинок під двосхилим дахом. Над лісом на обрії — ажурна вежа старої копальні. Небо ясне, з купчастими хмарами; день погідний, людей багато.
Що це за купальня
Це сірчано-солянкове купальне озеро в урочищі Поміарки, за 3 км на південний схід від центру курорту. Постало воно на місці колишніх озокеритових копалень: вичерпані стволи заповнила підземна ропа, і солону воду пустили в басейн. На початку 1930-х озеро розширили приблизно до 10 тисяч квадратних метрів — звідси й така панорама. Воду мали за лікувальну, складом близьку до морської; берег засипали піском і галькою з балтійського узбережжя, аби пляж не поступався курортним. Влітку вода прогрівалася до 21–27 °C.
Людність на фото невипадкова: до Поміарок їздив мало не весь курорт, а 1933 року Трускавець приймав уже близько 17 тисяч гостей за сезон. Заміська купальня була окрасою цього потоку — частиною того, що подивитися поза центром. Ближчі кадри басейну й солончака — на сусідніх листівках розділу.
Що збереглося
Озеро не пережило Другої світової війни: купальню зруйнували, а сам промисел озокериту згорнули ще раніше. Нині на місці пляжу — порослий зеленню берег, де-не-де з бетонними рештками споруд. Урочище лишилось мальовничим закутком серед околиць Трускавця.